Що дивитись у Немирові-2

Я скажу так, жінок потрібно слухати. Завжди. І не просто слухати, а робити те, що вони скажуть. Наш водій  в це не вірив, і як я не молила-не просила його не заїзджати на Городище, він таки підвіз нас аж за вали. І тільки коли я почала кричати:"Зупиніться", бо перелякалась що він потягне буса на греблю, "Богдан" зупинився.  А дорога від траси до валів — грунтова, а погода — в той день була непевна, а не їхати б тому автобусу по груновій дорозі в гості до скіфів. Словом, слухайте мою першу пораду: стежте за погодою, і далеко на Вали не заїзджайте. 

Погода на цьому місці буває різна. Як поїдете з Вінниці, знайте, у районі Вороновиці ви перетнете кліматичну зону (жартую), і погода може радикально змінитись (серйозно). Перевірено досвідом. Дощ у Вінниці може перетворитись у яскраве сонце на Валах. На жаль, зворотнє перетворення теж можливе.

Але в той день ніщо не віщувало небезпеки. Ми спокійно, наскільки це можливо, рушили вглиб Городища. 100 га площі, 4,5 км довжина валів, до 9 метрів — висота. Це все треба оглянути. Якщо маєте час і натхнення, раджу вилізти на вал і пройти їх з кінця в кінець . А, рухайтесь за ходом сонця. Така прикмета тутешня. Може, скіфів зустрінете? Ми зустріли. Тільки не скіфів, а двійко молодих оленів. Першим їх побачив Олав і почав кричати :"Олені, олені!" Поки я фотоапарат витягала, олені майнули в ліс. 

Якщо ви зайшли на Вали від дороги, а інакше ви і не зайдете, це наша компанія ходить пішки через Немирівський парк, так от, ви  маєте перейти на той бік річки-ставків.  Річки там називаються Устя, притока Південного бугу, а переходять її по кладках і містках  саморобних. Майже хендмейд. 

Кладка 

А тут просто кілька дощок.

Кладка 

 Тут треба щось сказати про Немирівське скіфське городище, щось таке історичне. Його датують сьомим сторіччям до нашої ери. Під час розкопок тут знайдені три поховання скіфського часу, та залишки культової споруди. Майже в центрі валів, на високому північному березі річки було замчисько, де це все і знайдено.  Ми до центра не дійшли, йшли в середині валів вздовж води, аж до краю, де є невелика галявина біля скелі. місце улюблене для стоянок туристів, бо поряд джерело з питною водою. Пити можна, я не раз це робила і досі жива. Правда, на весні джерело  трохи забруднене, ніхто його не почистив, і цього разу ми не ризикували.  Загалом на території городища нараховують 6 криниць-джерел, які наче  збереглись з скіфських часів. Я обрежно про це все пишу, бо невпевнена, де я це прочитала, а в різних книгах по-різному пишуть, а дещо я могла і собі вигадати…

Словом, три, ні чотири джерела ми знайшли. А два — територія все-таки  100 га, спробуй обійти.

Поки я чесно Олаву розповідала всі ці байки-легенди, поки дівчата фотографувались між квітучих яблуньок, поки те і се… А тут дощ як вперіщить! Ми давай швиденько назад йти.

Задача для кмітливих: якщо довжина кола-овалу 4,5 км, а ми по центру дійшли до краю, за скільки часу ми повернемось до другого краю цього кола? Враховуючи травневу зливу? А як швидко наш одяг промокне до ниточки? Враховуючи залишені в автобусі парасольки ?

От і я кажу, змокнемо. Олав жартує  про Сусаніна. Я нагадала, що у нас була своя героїня, не встигла назвати імені, як наша Оля, золотце наше, тут же випалила:

— Ляля Ратушна!

Та що таке сьогодні коїться, яка Ляла Ратушна, ми про Мар"яну Завісну і облогу Буші говоримо!

Добігаємо ми до краю, а автобус стоїть собі спокійненько.

— Чом ви не втекли на трасу, — питаю водія.

Ага, втечеш тут, скіфи не пустили. Словом, автобус буксує,  а ми з того переляку, вкупі з естонським професором, пхаємо гуртом нашого "Богдана". Оце картина була! На метр пропхаємо, а він знову буксує, підйом невеликий, от і не може подолати.

Залишили дурну роботу, зайшли в автобус. Мокрі, брудні і щасливі. Олав каже, що любить пригоди, а ми всі тільки сміємось. Вирядили водія шукати трактора, а самі мерзнемо в автобусі. Під акомпонемент безперервний українських народних пісень. Як тільки змовкаємо, Софійка вимагає знову співати, бо без пісень — холодно дуже. Я впевнено виголошую: "Ще ніхто після пригод на городищі не захворів ніколи!" І це правда. 

Так ми просиділи майже дві години, аж поки з"явився довгоочікуваний трактор і витяг нас на свободу. В"їхавши в Немирів, одразу викупили фірмового напою з перцем і влили в кожне горло по 100 гр. В результаті всю дорогу до Вінниці співали народних пісень як червонопрапорний народний хор.  А Олав тішився, бо любить народні пісні. 

 

3 комментария Що дивитись у Немирові-2

  • CUDASOV

    там були фотки ще з гарнішими краєвидами але вони кудись зникли чи ти Мандрівниця всіх інтригуєш хочеш щоб як ит всі позастрягали в городищі » коли поїдеде туди візьміть з собою обовязково ящик горілки даби ублажити Скіфів а то і Вас не випустять з відти

  • a.betka

    Гарні пригоди! Таке надовго запам’ятовується. А що, є ще фото? 🙂

  • richka

    Вибачайте, вчора не встигла фото з пошти витягти 🙂