Краків.З майором Вихрем

Отже, мій другий раз у Кракові. Вже знаю основні місця, трохи орієнтуюсь у вулицях, ловлю окремі слова в польській мові. Взяла з собою Юліана Семонова і звіряюсь з першоджерелом. Що ж побачила в Кракові група майора Вихря? 

Старий ринок, або, як пише Юліан Семенов," поразительный в своей средневековой красоте Старый рынок". Планування цієї площі збереглось з данадцятого століття.
Ринкова площа 

"Два костела, выложенная каменными плитами площадь, крытые ряды Сукеницы, снова площадь, устланная серыми плитами, а вокруг двух- и трехэтажные дома с островерхими черепичными крышами. Еще до войны дома были выкрашены в разные цвета — желтый, красный, серый, но теперь краска выцвела, местами облупилась, и поэтому площадь была не игрушечно-средневековая, как раньше, а казалась по-настоящему перенесенной сюда из давно ушедших веков. "

Сукениці.

Сукениці 

Сукениці

Сукениці 

 Эта суббота ничем не отличалась от всех остальных дней. Также было
людно, тревожно и душно. Так же через каждые полчаса трубач на костеле
высовывался на пятидесятиметровой высоте в окошко и играл своим длинным
средневековым серебряным горном позывные тревоги. Он играл до середины и
резко обрывал пронзительно-чистый мотив. Так было многие столетия.
Предание рассказывает, что трубач увидел из своего окошка татар, которые
двигались к городу молчаливой, устремленной пыльной лавиной. Он затрубил
тревогу, но не успел допеть свою песню до конца — его пронзила стрела. С
тех пор каждые полчаса трубач — днем и ночью — обрывает свою песню тревоги
на высокой плачущей ноте.

Вежа 

Я поморочилась трохи  і спробувала сфотографувати того сурмача. Він грає в різні сторони, висуваючись з віконця на вершечку вежі.

Сурмач 

Як бачите, все не місці. Нічого не змінилось. Стоїть і досі. Слава Богу, Радянська армія хоч щось корисне в Польщі зробила. Врятувала Краків від знищення. А може — це така легенда? Минулої неділі ми влаштували невелику родинну дискусію на цю тему. Навіщо Сталіну було рятувати той Краків? Варшаву ж холоднокровно віддали на поталу, і спостерігали за знищенням і міста ( не менш стародавнього ніж Краків), і повстанців .

Як там писав Висоцький "Почему же плакали наши корпуса? Говорят,что танками, мокрыми от слез англичанам с немцами мы утерли нос".

Історична цінність Кракова, його значення для слов’янської культури ? Невже це щось означало для більшовиків, які знищували пам’ятки одна за одною? Слов’янська культура для творців соціалістичного реалізму? Смішненько звучить…. Більш прагматичне рішення: воюючій армії потрібно було мати комунікації, постачання, для цього краще, щоб Краків стояв. 

Брат висловив думку, що врятування Кракова ( якщо таке дійсно було) — це ініціатива виключно групи Березняка. Випадково у радянської розвідки вийшло. Знайшлися плани мінування міста, і , що тут поробиш, взяли і втрутились. Буває… 

То й добре, що втрутились. Тепер я гуляю краківським Старим містом, ховаюсь від дощу в Сукеницях, слухаю сурму сурмача, милуюсь Вавелем, вивчаю краківські музеї…. Мир завжди краще війни, а культурна спадщина — краще за руїни.

Я вдячна всім, хто зберіг це місто. І якщо частка в тому є Радянської армії, я їй теж подякую.

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

  

  

  

*