Мандрівниця

Вважалось,що пасажири за півтори години польоту в Естонських авіалініях і майже двохгодинного мордування в реєстраціях-прикордоннях-митницях і т.д. зголодніють настільки,що спокусяться чаєм за 15 естонських крон в паперовому стаканчику та іншими лагоминками. Я обурилась, перевела подумки все те в гривні і мужньо нічого не купувала.

За таку відмовку мені  трапилась особливо докучлива естонська прикордонниця. Вигляд цієї пані:ой-ой-ой. Так, наче в неї тиждень грип і через це голову не миє, щоб не застудити. Перед мною та пані вже когось не пустила в Естонію,бо чогось не показав. А потім вчепилась до мене з дурним питанням:

- Де Ви будете жити в Естонії?

Або я знаю, де нас поселить естонська організація?????

Я чесно відповіла:

- В Таллінні.

І додала щось про естонський аналог фонду Сороса.

Пані гаркнула у відповідь:

- В якому готелі?

Я вже злякалась трохи і пояснила, що моє проживання організовує Еесті Фонд (дослівно я сказала естонський фонд) і тому наступний гарк звучав так:

- Я понімаю, что естонский, но какой?

Втомившись від тих прерікань, я сунула їй папірець, де своїм українським почерком записала з електронної пошти контакти естонців. Пані муркнула-буркнула, клацнула комп"ютера і пустила мене в Європу. 

Три дні в Естонії ми складали плани помсти естонським авіалініям. Першість отримала ідея організувати в літаку торгівлю продуктами за приципом "три на євро", як у наших електричках. Естонські колеги всі як один розповідали, що їх авіалінії вже кілька років як банкроти(майже) і пропонували кращий варіант:викупити ті літаки і літати як нам заманеться. 

З останньої вечері особливо пильні українки запакували торбу смачного естонського пирога,бо... кров"янку естонські офіціанти нахабно потягли на кухню якраз перед десертом ( от я , наприклад, люблю після торта поїсти голубця, а в Естонії таке не принято) .

Словом, бізнесова ідея торгівлі"три на євро" провалилась через наш апетит. В літаку залишки пирога з"їли семеро українців і українок, і вже не було що пропонувати іншим пасажирам.