Мандрівниця

Естонці збираються в дворі парламенту з самого ранку 24 лютого. О 7 ранку, якщо бути точною.  

Сходить сонце і сотні людей спостерігають, як вверх здіймається національний прапор. В дворі парламенту багато молоді з символікою студентських товариств. Нам розповіли, що спочатку синьо-чорно-білий прапор був символом студентського братства. В пам"ять про внесок студентів у становлення незалежності країни, він став державний прапором Естонії. 

Саме церемонія була по-естонському стримана. Підняли прапор, проспівали гімн і ще одну пісню (аналог нашій "Боже, великий, єдиний"). Депутат парламенту сказала коротку промову, студенти щось прокричали (мабуть, аналогічне нашому "Слава Україні") і всі організованою колонною рушили до пам"ятника  школярам і вчителям, які загинули в боротьбі за  незалежність Естонії.

А на фото біля пам"ятника - різні прапори. То , крім прапора Естонії, прапори студентських братств. В Естонії настільки розвинена система тих братств,що навіть окремі міністерства належать виключно членам  певного братства.  Не знаю, до якого братства належить міністерство оборони, але в час нашого перебування відбувався судовий процес над одним працівником міністерства оборони, який 12 років працював на зовнішню розвідку Росії. Найприкріше,що той пан саме займався присвоєнням грифів "цілком таємно" різним документам, а оскільки Естонія в НАТО, то тепер і НАТО доведеться міняти багато чого в своєму таємному житті. Ми цікавились, а чому ж той пан вирішив працювати на Росію? Кажуть, з особистих причин. Хотів бути генералом в Росії, а не в Естонії. Майже як  Олег Пеньковський. Тепер йому дали щось з 12 років, і сидітиме він не в Естонії точно. Бо НАТО переживає, що не виживе,бідолашка, в естонській в"язниці через російську загрозу.Надто багато знає.

Ми взяли з собою український прапор (бо і ми ж,Химко ,люди:) Всі естонська людність могла нас бачити (ще й  телебачення знімало) і знати про наший приїзд!:). А коли піднімали естонський прапор, ми одночасно підняли свій. Якраз цей момент на фото і зафіксували.

А коли вже йшли з святкування, то зустріли машину українського посла. Він, чи не єдиний  з дипломатичного корпусу не поїхав у Нарву на урочистий парад (бо основні ствяткування через ремонт у центрі Талліна відбувались у Нарві) . Ми з великим ентузіазмом махали йому руками, але пан посол нас не помітив.До речі, я стурбувалась, чому це він не там, де всі люди мають бути? Невже сачкує? Послали людину просувати нас у Європу, а він лінується на парад поїхати?

З нашого досвіду рекомендую всім туристам брати з собою український прапор. Якби не він, ми б три рази загубилися б у натовпі. А так всі йшли "на прапор", це раз, і ми просували Україну в Європу, це два (бо поки наша влада за це просування ще візьметься...).