Мандрівниця

Розпач на наших обличчях важко було не помітити.

 - Що, дівчата,заблудились - поцікавися черговий "хлопець" передпенсійного віку.
 - Рейтерська - взмолились ми.
 - Так ось вона....
Коли ми вийшли на Рейтерську, дощ періщив уже добряче..Хотілось зайти в кав"ярню, зігрітись, заспокоїтись.А треба було шукати консульство...
То тут, то там нам зустрічались групки людей перед величними будівлями,які не були естонським консульством.
Добрі агенти туристичних фірм пояснювали щось про "вліво вниз" , а там в дворі...Але наш мозок був не спроможний навіть уявити,де може знаходитись естонське консульство.
Врешті,ми дійшли до жаданого "вліво-вниз", повернули і трошки пройшли .

Попереду майорів білий прапор з чимось схожим на рибку. Втративши останні крихти глузду я висловила припущення, що в Естонії вирішили зробити рибу національним символом і почепили на прапор...

Зблизька примарна естонська рибка виявилась абревіатурою ОБСЄ, а наступна велична будова - посольством Фінляндії. Чемний туристичний агент біля фінського посольства пояснив,що потрібно повернутись назад, і зайти вліво, у двір.
Ви не повірите.:)
Естонське консульство має вхід з двору, в старовину сказали б з чорного ходу. Ні в якому сні нам не могло приснитись таке розташування. Звичайний двір, машини, люди, сміттярки, і  ...двері в консульство.
Ми заняли чергу десятими.
А через півгодини ще одна наша колежанка подзвонила і схвильованим голосом повідомила: я тут біля Червоного корпусу стою, куди мені йти???

Почнемо з початку.